Чому звільнення “річників” від акцизу на паливо суттєво посприяє розвитку галузі

Директор компанії "Вілліта" Сергій Бондарець про те, що дасть звільнення від акцизу на пальне річковому флоту та Україні в цілому

Чому звільнення “річників” від акцизу на паливо суттєво посприяє розвитку галузі

З 1 січня наступного року починає діяти закон «Про внутрішній водний транспорт». Який дозволяє здійснювати каботажні перевезення судам під іноземним прапором. Саме цей пункт закону викликав найбільше протистояння між гравцями ринку річкової логістики. І хоча автори законопроекту запевняли, що проти допуску конкурентів мала зауваження тільки компанія “Нібулон”, це не так — існує чимало перевізників, які зареєстрували свій флот в українській юрисдикції і працюють на Дніпрі під національним прапором. У тому числі — і компанія “Вілліта”, яку представляю я.

Кількість таких судновласників останніми роками тільки збільшувалася. Та до них не дослухалися і все ж-таки дозволили транспортувати вантажі між українськими портами флоту іноземному.

Гаразд, таким чином ніби-то розширили можливості для вантажовідправників, які мають більший вибір флоту для транспортування на рейд зерна, металу тощо. Між самими перевізниками стає більш жорсткою конкуренція, що, знов-таки, дає можливості відправникам вантажу знайти того, хто перевезе по річці дешевше. Все це у перспективі, бо коли закон приймали, на ринку й без того судновласники покривали ті ж потреби у річкових перевезеннях зерна (тим більше, що врожай того року був меншим), та й перевозити метал вистачає охочих навіть за умови, що ці рейси на межі рентабельності. Повіримо, що приймався документ на довгострокову перспективу, коли вантажу буде значно більше.

Читайте також: Скасування акцизу на паливо річковим перевізникам: що кажуть учасники ринку

Тим не менше, нині ситуація на ринку річкової логістики важка. І наступного року солодко перевізникам теж не буде, навіть за умови зростання врожаю та експорту зернових. Це відбувається через збільшення пропозиції з боку “наземних перевізників” — власників автотранспорту та залізничних вагонів-зерновозів. Що не дає справдитися основному прогнозу, який давали автори законопроекту — не дає зменшити навантаження на автодороги і зекономити кошти платників податків, які витрачаються на нескінченні ремонти доріг.

Змінити норму закону про допуск іноземного прапору, вочевидь, ніхто не збирається. Втім, для того, аби не закон не дав зворотній ефект, влада має ужити певних заходів.

У першу чергу — звільнити річкових перевізників від сплати акцизу на пальне. Він у вартості перевезення вантажу річкою займає велику частку. Більш того, саме те, що іноземний флот не сплачує в Україні акциз на пальне та ПДВ, дає йому значну перевагу перед флотом під українським прапором. Адже йдеться про декілька доларів, які можна “скинути” на кожній тоні вантажу, який перевозиться річкою. Іноземний флот буде собі бункеруватися за межами територіальних вод України (за 12 миль від узбережжя працюють танкери, які й заправляють судна), необхідності купувати пальне в самій Україні в нього нема. Про такі перспективи розвиту подій національні перевізники попереджали депутатів та чиновників неодноразово.

Зрозуміло, що державі важко відмовитися від можливих надходжень, навіть якщо насправді їх не буде. Проте, якщо вже вона пішла на те, аби відмовитися від надходжень від податків, які сплачуються при роботі екіпажів (на річних суднах під іноземним прапором працюватимуть не лише українці і відповідні надходження отримують інші держави), то чому не піти на те, аби створити справді рівні умови роботи як для українського, так і для іноземного флоту?

Щоб уникнути тих самих корупційних ризиків, варто саме звільнити річковий флот від сплати акцизу, а не вводити норму про повернення судновласникам коштів, сплачених у вигляді акцизу. Повернення коштів — це завжди ризик того, що держава буде затягувати виплати, а нечесні чиновники намагатимуться заробити на “сприянні” у поверненні коштів.

Втім, і  відшкодовування судновласнику акцизного податку, і повне звільнення від цього податку відповідає міжнародній практиці. І такий крок зможе суттєво посприяти розвитку річкової логістики. І він буде схвалений як самими учасниками ринку, так і європейськими партнерами України.

Загалом же Україні потрібно прийняти чітку позицію. Маємо розібратися: ми або рухаємося самостійно, або чітко повторюємо ті кроки, які зробила сусідня Румунія. Cкасування нового закону ВВШ — це перший крок до самостійності. Відміна акцизу — крок до євроінтеграції. 

Якщо йде євроінтеграція, потрібно такі ж умови, і як на європейському ринку перевезень на річці Дунай: паливо без акцизу, ПДВ повертається членам європейського союзу, відсутня плата за шлюзування, за користування водними ресурсами тощо.
Або ж залишити так, як було до закону про ВВШ: наповнювати бюджет за рахунок національного перевізника, але зробити в першу чергу пріоритет за перевізником під українським прапором. І головне —  включити представників судохідних компаній до складу наглядових рад державних підприємств, які пов’язані з судноплавством по ВВШ. 

Ми маємо практику, коли кошти з бюджету використовують нераціонального з корумпованими схемами, навіть при системі “Прозорро”. Така практика вже є в ремонті Дніпродзержинського шлюзу, коли кошторис державного підприємства дуже сильно відрізнявся від затрат, які понесла “АгроВіста”, коли допомагала в ремонті. Тому присутність представників бізнесу в наглядових радах дасть велику ефективність — державні кошти використовуватимуться раціонально, адже платники податків не дозволять "пиляти гілку на якій самі сидять".

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook
Слідкуйте за нашими новинами на Телеграм-каналі

Читайте також